Археологічна експедиція “Манжелія – 2015”
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
У липні в селі Манжелія Глобинського району на Полтавщині тривала археологічна експедиція, метою якої було дослідження ще на разі маловідомого Манжеліївського городища, зокрема, тих ділянок його культурних нашарувань, які зазнають руйнувань через ерозійні процеси.
Власне саме городище в Манжелії виникло у давньоруський час у серці степового коридору кочівницького шляху, яким половці роками ходили грабувати міста Київської Русі, а тому відігравало, певно, неабияку роль у військово-політичному житті тогочасного місцевого населення. На початку козацької доби воно поряд із Говтвою було найбільшим містечком Нижнього Попсілля.
Дослідження здійснювалися з ініціативи В’ячеслава Шерстюка, зав. відділом Центру охорони та досліджень пам’яток археології Управління культури Полтавської ОДА та Анатолія Ханка. Головною робочою силою експедиції стали волонтери та однодумці з Полтави, Лубен, Решетилівки (учні Решетилівської гімназії на чолі з Ігорем Гмирею), Жовтневого, Великих Кринок, а також власне Глобинщини, матеріально та організаційні моменти допомагала вирішувати колектив ВО «Свобода», перш за все – Анатолій Ханко та Олександр Біленький з Решетилівки. З транспортом допоміг сільський голова Ковалівки Олександр Бублик.
Масштаби роботи експедиції були не надто великі, але її результати були навіть більш ніж неординарними. Вдалося дослідити рештки згорілої споруди, здогадно (судячи з її розміщення в основі валу дитинця (замку) городища )― основи клітей оборонного валу. Як показують знайдені тут речі, пожежа, руйнування фортеці, а отже й загибель городища, відноситься до першої половини ХІІ ст. Скоріш за все, воно все ж таки не витримало натиску половецьких орд. Судячи з переліку тих знахідок, які трапилися під цими завалами, тут була майстерня (чи майстерні), можливо ― й складське приміщення.
Через те, що ці споруди були спалені, при їх завалі законсервувалися та збереглося ті предмети, які за звичайних обставин археологами при дослідженні подібних об’єктів не фіксуються. Це, зокрема, вироби з органічних матеріалів, таких як дерево, тканина, шерсть і т.д. Завдяки незначному впливу вогню ці речі «законсервувалися», що дало змогу не лише їх зафіксувати, а й навіть зберегти для подальших досліджень, реставрацій і музеєфікації.
Серед таких предметів дерев’яні таці із залізними руків’ями та обідками, частини ложок та черпаків, шпильок та іншого дерев’яного реманенту, тканини, нитки (у тому числі ― заготовки для ткання у вигляді моточків на дерев’яній палиці), залишки ворсу та шерсті тварин (серед інших знахідок ― кістяне знаряддя для плетіння мотузок) і тому подібне. На теренах області це на разі перші такі знахідки, не часті вони й для України загалом (при згадці збережених дерев’яних та шкіряних виробів давньоруського часу зазвичай приходить на думку лише Новгород, Ладога тощо), а тому цей об’єкт як і все городище, є доволі перспективним для подальших досліджень у цьому напрямку.
Окрім цього, серед завалу клітей трапилося близько 15 розвалів горщиків кінця ХІ – першої половини ХІІ ст., що не лише датують цей комплекс, а й збагачують інформативність цього об’єкту: в деяких із них були запаси пряжі (ворсу, тканин тощо), в окремих ― рештки їжі, на кількох на денцях збереглися тавра майстрів.
Був також досліджений об’єкт ранньокозацької доби (1630-1640-хх рр.), що засвідчить доволі давнє перезаселення Манжелійського містечка ХVІІ ст., зафіксовано відсутність постійного населення тут після середини – другої половини ХVІІІ ст.
“Сподіваємося, наступного року тут (а можливо й не тільки) роботи будуть продовжені, адже подібні неординарні об’єкти необхідно зберегти для археологічної науки”, – говорить В’ячеслав Шерстюк.
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
